Batjar, 49 - 21 июля 2010 12:52

Серед сірих і мокрих буднів
Знов шукаємо іскринку надії,
Що в хвилини важкі і смутні
Хоч на мить знову серце зігріє.

Скільки в світі очей ридає,
Скільки сліз в серце крадуться горем,
Скільки відповідей немає,
Скільки доль розпинається болем…

Тільки в кожній життя краплині,
В кожній ноті його – стоголосся,
В кожній митті його швидкоплинній
Щастя з сонцем любові злилося.

Лиш потрібно вдихнути уміти
Аромат його несамовитий,
Від своїх почуттів шаленіти
І життя до без тями любити!

• 
• 
•